«Я поруч»

Ця книжка — відповідь на найпоширеніше питання батьків: що найважливіше я можу зробити, щоб мої діти стали успішними й комфортно почувалися в житті? А для цього треба не власна ідеальність, сотні посібників про виховання, дорогі садочки й розвивальні гуртки. Важливіше — бути поруч і якісно проводити з дитиною час. Деніел Сіґел і Тіна Брайсон пропонують компоненти, з яких складається якісна присутність: захищеність, помітність, підтримка і впевненість. У книжці вони докладно розповідають про кожен складник, що допомагає побудувати здорові та приязні стосунки з дитиною й нарешті відчепитися від себе. Адже всі батьки неідеальні, але є ті, що поруч, підтримують, люблять, захищають. І саме вони створюють умови для надійної прив’язаності й здорового розвитку дитини. Про авторів Деніел Сіґел — психіатр, засновник-співдиректор Дослідницького центру усвідомленості в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, виконавчий директор освітнього центру з міжособистісної нейробіології The Mindsight Institute. Зробив значний внесок у розуміння дитячого виховання і функціонування мозку завдяки численним публікаціям як для професійної, так і для широкої аудиторії. Тіна Брайсон — директорка мультидисциплінарної клінічної практики The Center for Connection, психотерапевтка, мама трьох хлопчиків. Надає терапевтичну допомогу дітям молодшого віку й підліткам, проводить семінари для батьків у всьому світі. Відгуки Книжка розкриває проблеми сучасного виховання й у легкій формі розповідає, що насправді потрібно дітям від дорослих. — Венді Моґел, психологиня і спікерка на теми ефективного батьківства Автори перетворили власну батьківську мудрість, що ґрунтується на дослідженнях нейробіології та глибокому співчутті до потреб дітей, на концепцію « я поруч». Також вони поруч із батьками, знають їхні страхи і тривоги, надії та мрії, і вказують доступний шлях до того, щоб побачити й заспокоїти дітей, а також створити безпеку та захищеність. — Лоуренс Коен, психолог, автор ігрового підходу до виховання Цитати Кожна людина неодмінно зазнає болю, що й казати про розчарування, досаду, невдоволення тощо. Ваше завдання як батьків — не усунути з їхнього життя неприємності й невдачі, а озброїти інструментами та емоційною стійкістю, необхідною, щоб витримувати життєві шторми і йти крізь них пліч-о-пліч. « Історія дитинства не визначає нашої долі». Якщо розібратися у своєму минулому, воно не диктуватиме вам умови в теперішньому й майбутньому. Не варто тікати від свого минулого, не варто заганяти себе в його полон. Пам’ятаймо: там, куди спрямовується увага, збуджуються нейрони. А там, де збуджуються нейрони, виникають зв’язки. Ніколи не пізно проаналізувати своє минуле, розібратися у своєму житті. Це допоможе вам змінити стосунки не тільки з дітьми, а й із самими собою, адже ви створите нові зв’язки у своєму мозку. Захищеність — антитеза загрозі. Це також перший крок до міцної прив’язаності: піклувальник допомагає дитині бути захищеною, а отже дитина відчуває захищеність. Відчуття захищеності виникає з фізіологічного досвіду безпеки для нервової системи і породжує глибоку довіру. Це уможливлює оптимальний розвиток і життєстійкість перед лицем випробувань. І все це починається з того, що піклувальник послідовно надсилає дитині послання: « Я поруч. Я тебе захищу. Я тебе оберігатиму, і ти будеш у безпеці». Захищеність істотно впливає на те, як ми з дитинства взаємодіємо з оточенням. Регуляторні мережі в мозку переважно формуються протягом перших трьох років життя. У процесі дорослішання в дитячому й підлітковому віці префронтальна кора розвивається, й багато що залежить від того, чи була дитина забезпечена відчуттям захищеності. Якщо ні, то вона постійно зберігає пильність і перебуває в тривожному стані, вишукуючи небезпеки і намагаючись самотужки подбати про свою захищеність.