Старосвітські батюшки та матушки. З ілюстраціями Анатолія Базилевича

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918) — видатний український письменник-реаліст, який написав понад 50 романів, повістей, оповідань, казок, п’єс із народного життя. Майстер слова створив правдиві образи людей з усіх верств українського суспільства. Іван Франко вважав Нечуя-Левицького « великим епіком». « Старосвітські батюшки та матушки» — багатоплановий твір про світське життя священників, написаний у гумористичному ключі. У повісті розкривається думка про змізерніння людської душі, про згубність розладу з живими потребами народу, про явища морального занепаду серед духовного стану. Художньо осмислюючи життя і побут не лише духівництва, а й самого українського народу, письменник глибоко замислюється над проблемою ставлення до Бога та релігії, над необхідністю наближення до них. Показавши позбавлене духовних цінностей життя священників, автор порушив проблеми філософського порядку — питання сенсу життя та пошуку щастя. У книжці використано ілюстрації відомого українського графіка А. Базилевича, що створені для цього твору. У видавництві « Фоліо» в серії « Шкільна бібліотека» вийшли також друком книжки І. Нечуя-Левицького « Кайдашева сім’я», « Над чорним морем», « Хмари».