Інститутка

Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) – видатна письменниця і перекладачка, яка увійшла в історію української літератури XIX століття як талановита, неординарна і самобутня постать. Їі справедливо називають літературною донькою Т. Г. Шевченка. З особливою любов’ю писала Марко Вовчок про жінок-кріпачок. Усі вони наче рідні сестри Шевченкових героїнь – старих і молодих, але однаково знедолених, зганьблених, понівечених. Соціально-реалістичну повість « Інститутка» – твір, що став суворим вироком кріпосництву, – Іван Франко оцінив як « найкращу перлину нашої літератури». Повість « Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобула широку славу за кордоном, адже її переклали кількома європейськими мовами, вона отримала нагороду Французької академії й була рекомендована для вивчення у французьких школах. Історія про українську дівчинку, яка у грізну годину ворожої навали пожертвувала власним життям, і в наш час бентежить серця читачів, викликає глибокі патріотичні й гуманні почуття.