Рання лірика

Павло Тичина (1891–1967) — український поет, перекладач, публіцист. Його справедливо вважають одним з основоположників сучасної української поезії, адже вінзбагатив її новими темами й образами, оновив і розвинувпоетичну техніку. До видання ввійшли ліричні твори поета з його перших збірок. У своїх віршах П. Тичина сміливо ламає звичні ритми, знаходить несподівані рими, наближаючи поезію до музики. Його рання лірика вражає свіжістю емоцій і почуттів, повнимрозчиненням у природі, натхненним єднанням кохання та світу, піднесеним настроєм оспівування нового життя й щемкою надією на світле майбутнє. За словами В. Стуса, « Сонячні кларнети» П. Тичини « засвідчили психологічнийстан людини, повної сподіваної радості… перед звершенням. Це стан розкошування людської особистості на розгородженійтериторії існування, особистості, вивільненої від старихканонів, особистості в час первотворення і особистостіпередовсім».