Порушники

Після того, як (здавалося б!) приречена на загибель Ділан повертається з пустки разом із провідником до потойбіччя Трістаном (взаємними зусиллями), вона відкриває очі в нашому звичному світі. Вона не загинула в аварії. Вони змогли подолати смерть, знайти спільну любов та – неймовірно! – кинути виклик силам потойбіччя. Але тепер дівчина знаходиться в лікарні, а потім і взагалі виявляється прикутою до інвалідного візка. Трістан вимушений опікуватися своєю коханою дівчиною у звичному, людському світі. Трістан супроводжує її і в школі, і удома. Він вимушений брехати її батькам та решті оточуючих ближніх. Мати Ділан не дуже знає (та сприймає) обранця доньки. А ще закохані виявляють, що між ними існує досить дивний, містичний зв’язок: вони просто-напросто фізично не можуть знаходитися на великій відстані одне від одного. Це навіть може загрожувати їм смертю… Тим часом, втечу провідника й загиблої із пустки помітила провідниця Сузанна. Їй, слідом за Трістаном, теж хочеться пожити по-справжньому, відчуваючи на собі всі примхи людського, живого світу. Тому їй дуже кортить вирватися з пустотної неволі.